Їхні пісні асоціюються для багатьох із нас з дитинством чи молодістю… Тріо Мареничів знали і любили в Україні.Свого часу це був один із найпопулярніших гуртів не лише в нашій державі, а і далеко за її межами.
Популярність звалилася на них, неначе сніг на голову. На піку цієї всезагальної любові артистів були раді бачити на багатьох сценах – від урядових концертів до маленьких залів заводів та фабрик. У ті часи багато артистів виїжджали в Росію, усвідомлюючи, що там більше шансів стати відомим на весь СРСР та добре заробляти. Тріо Мареничів неодноразово запрошували у Москву. Сам Роберт Рождєствєнський, відомий радянський поет, пропонував артистам переїхати в Росію, пообіцявши їм “зовсім інше життя”. Спогадами про це солістка гурту Антоніна Маренич, яка, до слова, є етнічною росіянкою, поділилася у своєму Facebook, повідомляє Домогосподарка.
“1979 рік.
Одеса. Фестиваль “Біла акація”.
Концерти проходили в Палаці спорту, на літніх естрадах, на виїздах.
Гарно приймали, зали були заповнені.
І Білгород-Дністровському після нашого виступу на стадіоні, люди повибігали на поле, щоб взяти у нас автограф. А нам уже пора було їхати на виступ на іншому стадіоні.
Виїхали на концерт в містечко. Автобус приїхав за нами із запізненням на 30-40хв. Приїхали, а будинку культури немає. Згорів…. Пожежні бігають. І тільки димок від згарища.
Відпрацювали концерт на вулиці на двох бортових машинах.
* * *
Ялта. Фестиваль “Кримські зорі”.
Концерт в центрі, на березі моря, на літній естраді. Людей – валом!
Свій вихід ми завершили піснею “Маки червоні”. Уххх! Що було! Всі були в ажіотажі.
Концерти в Євпаторії, в Саках, Сімферополі, Севастополі… величезна кількість!
* * *
Полтава.
Концерти по три на день. І в Полтаві, і на виїздах.
Дзвінок з міністерства і дають розпорядження, щоб ми їхали в Нікополь на ювілей заводу. І ми поїхали. Тобто вони зірвали наші концерти, 2 дні по 3 концерти на день.
Люди! Образа…
* * *
О. Злотник запросив нас в Київ на запис пісень до фільму “Цветы луговые”. Р. Рождественський і режисер фільму захотіли, щоб пісні прозвучали у нашому виконанні.
За деякий час нас запрошують на ювілейний концерт Р. Рождественського в колонному залі в Москві.
Р. Рождественський сказав нам тоді: “Ребята, перезжайте в Москву. И у вас будет совсем другая жизнь.”
Нас вже так експлуатували, ми були такі виснажені, що не було сил виходити з квартири.
Ще такий парадокс. Після запису пісень російською мовою, я почула і зрозуміла, що в нашому виконанні цікавіше і приємніше звучать пісні українською мовою. Подзвонила О.Злотнику і сказала: “Олександре, ми не поїдемо на концерт в Москву. Вирішили співати пісні лише українською мовою.”
* * *
Подзвонили нам з волинського обкому партії і сказали, що викликає нас 3 секретар по ідеології Н. Алєксєєва на розмову. Валерій не проявив бажання піти. Свєта захворіла і я пішла одна.
Алєксєєва: “Антоніна, треба їхати!”
Я сказала, що ми не поїдемо.
Вона піднялася, нахилилась над величезним столом: “Що ви собі дозволяєте? Та хто ви? Та якби мене запросили в Москву, я би рачки поповзла!!!”
Після такої надзвичайно емоційної розмови, я ледве дійшла додому. Думала, десь впаду на асфальт. А де ж мужчина, який співає в тріо? Російською – “трусость”, а українською – боягуство. Ось і виходить – я не трус, но я боюсь…”
Роксоляна панич, для Домогосподарка
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
