Це було в часи гонінь на християн. В одному селищі мешкала християнська сім’я.
Батькові важко було прогодувати жінку і маленьких дітей, хоч він і працював, не покладаючи рук. Але всю свою печаль він поклав на Господа і вірив, що коли-небудь все зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і родину свою підбадьорити, вигравірував чоловік на дощечці слова: “ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ”. І повісив напис на видному місці в будинку.
Пройшли роки гонінь, і настав час достатку і свободи. Виросли діти, з’явилися онуки. Зібралися вони за багато накритим столом в батьківському домі. Помолилися, подякувавши Господу за надіслані дари.
Старший син раптом помітив стару табличку.
– Давай знімемо, – говорить батькові, – так не хочеться згадувати про ті важкі часи. Адже тепер все позаду.
– Ні, діти мої, нехай висить. Пам’ятайте, що і ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І вчіть цього своїх дітей. Потрібно вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – спасибі за випробування. Легко тобі живеться – спасибі за достаток. Тільки той вміє бути вдячним, хто завжди пам’ятає про вічність.
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
