віра – Домогосподарка https://domogospodarka.com.ua КЕРУЄ СВІТОМ Sun, 28 Nov 2021 11:12:14 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=5.6.13 https://domogospodarka.com.ua/wp-content/uploads/2021/03/cropped-logo_DG_ico-32x32.jpg віра – Домогосподарка https://domogospodarka.com.ua 32 32 178408503 У християн східного обряду починається Різдвяний піст https://domogospodarka.com.ua/u-khrystyian-skhidnoho-obriadu-pochynaietsia-rizdvianyi-pist/ Sun, 28 Nov 2021 11:12:14 +0000 http://domogospodarka.com.ua/?p=25873 28 листопада Українська Православна Церква та греко-католики починають Різдвяний піст. Триватиме 40 днів – до 6 січня (включно). Для українських православних та греко-католиків він розпочинається 28 листопада (за новим стилем) і триває до 6 січня (включно). Навпаки, у римо-католиків він розпочався 3 грудня і триває до нового стилю Святвечора, тобто до 24 грудня. Різдво Христове, […]

The post У християн східного обряду починається Різдвяний піст appeared first on Домогосподарка.

]]>
28 листопада Українська Православна Церква та греко-католики починають Різдвяний піст. Триватиме 40 днів – до 6 січня (включно).

Для українських православних та греко-католиків він розпочинається 28 листопада (за новим стилем) і триває до 6 січня (включно). Навпаки, у римо-католиків він розпочався 3 грудня і триває до нового стилю Святвечора, тобто до 24 грудня.

Різдво Христове, як і свято Воскресіння Господнього, є одним із найбільших свят у році, тому піст перед Різдвом був створений на зразок Великоднього посту, який навіть називають П’ятидесятницею.

Пост – це перш за все час очищення душі та підготовки до святкування світлого християнського свята, особливо події входження у світ Ісуса Христа.

Християнський піст супроводжується частими молитвами та прийняттям таїнств, що має бути постійною практикою християн, а не в період Великого посту.

Головна мета посту, встановленого ще у ранні століття християнства, – духовне очищення людини. Тому піст – це відмова не тільки від скоромної їжі, але й від гріховних думок, згубних пристрастей і звичок для того, щоб можна було з чистим серцем зустріти свято Різдва. Без молитви і покаяння піст може стати лише дієтою.

The post У християн східного обряду починається Різдвяний піст appeared first on Домогосподарка.

]]>
25873
Благословення матері – молитва семи днів, щоб діти були здорові та щасливі https://domogospodarka.com.ua/blahoslovennia-materi-molytva-semy-dniv-shchob-dity-buly-zdorovi-ta-shchaslyvi/ Fri, 19 Nov 2021 23:54:48 +0000 http://domogospodarka.com.ua/?p=25588 Щира мамина любов надзичайно дієва сила! І взагалі не має значення скільки вашій дитині – 5, 25 чи, можливо, 50, благословити ніколи буває пізно, це треба робити, щоб дітки були здорові та щасливі! Блогословення мами – нацсильніший оберіг у нашому житті. Якщо дитина квола та часто переносить хвороби – благословіть його обов’язково. Якщо у вас […]

The post Благословення матері – молитва семи днів, щоб діти були здорові та щасливі appeared first on Домогосподарка.

]]>
Щира мамина любов надзичайно дієва сила! І взагалі не має значення скільки вашій дитині – 5, 25 чи, можливо, 50, благословити ніколи буває пізно, це треба робити, щоб дітки були здорові та щасливі!

Блогословення мами – нацсильніший оберіг у нашому житті. Якщо дитина квола та часто переносить хвороби – благословіть його обов’язково. Якщо у вас складний підліток – благословіть його. Навіть якщо у дитини все добре, благословіть, щоб уберегти від заздрощів.

Мамине благословення може позитивно повпливати на розвиток подій у житті дитини. Не пожалійте декілька хвилин для своєї дитини.

Як воно діє

У мами є невидимий зв’язок зі своє дитиною. Енергетично, дитина – продовження матері. Саме тому вона може просити Всевишнього допомогти змінювати його долю. І від того, в яке русло вона захоче цю саму долю направити, залежить його життя у майбутньому.

Суть благославення полягає в тому, що навколо дитини утворіється своєрідний енергетичний кокон, який оберігає її і направляє всі вчинки в правильне русло.

Цей оберіг не має обмежень, він діє навіть якщо мама і дитина знаходяться дуже далеко. Кажуть, що людина, яку благословила мати, стає невразливою.

Як це зробити

При благословенні на серйозні вчинки матері треба прочитати молитву, а потім сказати побажання. При всьому цьому не обмежуйте можливості дитини побажанням конкретних дій і не обговорюйте шляхи досягнення мети.

Далі, протягом семи днів, читайте молитву благословення вранці і ввечері.

Молитва “Благословення матері” – молитва семи днів, щоб діти були здорові та щасливі

“Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері вислухай мене. Господи, в ласці Своїй чадо моє, помилуй і спаси його імені Твого ради.

Господи, прости йому всі провини, вольнi і невольнi, вчинені ним перед Тобою. Господи, настав його на істинний шлях заповідей Твоїх і подай йому і просвіти світлом Твоїм Христовим, на спасіння душі і зцілення тiла.

Господи, благослови його в будинку, біля будинку, в школі, в полі, в роботі і в дорозі, і на кожному місці Твого володіння. Господи, збережи його під покровом Твоїм Святим.

Господи, захисти його від видимих ​​і невидимих ​​ворогів, від усяких бiд, зол і нещасть. Господи, зціли його від будь-яких хвoроб, очисти від усякої cквeрни і полегшu його душевні cтpaждання і скoрботи.

Господи, даруй йому благодать Духа Твого Святого на многії літа життя, здоров’я і здорового розуму.

Господи, додай і зміцни його розумові здібності і тiлесні сили. Господи, дай йому Твоє благословення на блaгочeстиве сімейне життя і благочестиве дітонародження.

Господи, даруй і мені, батьківське благословення на чадо моє в даний час ранку, дня, вечора і ночі імені Твого ради, бо Царство Твоє, всесильне і всемогутнє.

Амінь.”

The post Благословення матері – молитва семи днів, щоб діти були здорові та щасливі appeared first on Домогосподарка.

]]>
25588
Папа Франциск: «Господь ставить перед нами виклик і серед бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію» https://domogospodarka.com.ua/papa-frantsysk-hospod-stavyt-pered-namy-vyklyk-i-sered-buri-zaproshuie-nas-rozbudyty-i-ozhyvyty-solidarnist-i-nadiiu/ Fri, 27 Mar 2020 21:01:31 +0000 http://domogospodarka.com.ua/?p=441 Перед фізично порожньою, але духовно наповненою площею. Папа Франциск виголосив проповідь під час молитовного чування перед входом до базиліки Святого Петра в наміренні припинення пандeмiї у світі. «Господь ставить перед нами виклик і серед бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію», – зазначив Папа Франциск у проповіді. «Прийшов вечір» (Мк 4,35). Так починається […]

The post Папа Франциск: «Господь ставить перед нами виклик і серед бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію» appeared first on Домогосподарка.

]]>
Перед фізично порожньою, але духовно наповненою площею. Папа Франциск виголосив проповідь під час молитовного чування перед входом до базиліки Святого Петра в наміренні припинення пандeмiї у світі.
«Господь ставить перед нами виклик і серед бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію», – зазначив Папа Франциск у проповіді.

«Прийшов вечір» (Мк 4,35). Так починається євангельський уривок, який ми вислухали. Вже протягом кількох тижнів здається, що зійшов вечір. Густа пітьма спустилася на наші площі, вулиці та міста; вона запанувала над нашими життями, наповняючи все оглушливою тишею та гнітючою порожнечею: це відчувається в повітрі, в жестах, про це говорять погляди. Ми виявилися зляканими та розгубленими. Як учнів з Євангелії, нас несподівано застала неочікувана та несамовита буря. Ми усвідомили, що перебуваємо в одному човні, всі вразливі та дезорієнтовані, але, водночас, важливі та потрібні, всі покликані залишатися разом, всі потребуючи взаємно підтримувати одні одних. У цьому човні… присутні всі ми, всі… Як ті учні, що одноголосно взивають і з тривогою кажуть: «Гинемо» (38), так і ми зрозуміли, що не можемо прямувати далі кожен сам по собі, але тільки разом.

Дуже легко розпізнати нас у цій розповіді. Але важко зрозуміти поведінку Ісуса. В той час, як учні стривожені та у відчаї, Він перебуває на кормі, тій частині човна, яка першою йде під воду. І що Він там робить? Незважаючи на метушню, спокійно спить, уповаючи на Отця: це єдиний випадок у Євангелії, коли бачимо сплячого Ісуса. Коли ж Його розбудили, заспокоївши вітер та води, звернувся до учнів з картанням: «Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» (40).

Постараймося зрозуміти, в чому полягає брак віри в учнів, який протиставляється довірі до Ісуса? Вони не перестали вірити в Нього, в дійсності, призивають Його. Але погляньмо, як взивають: «Учителю, тобі байдуже, що гинемо?» (38). Чи Тобі байдуже: вони вважають, що Ісус не цікавиться ними, не дбає про них. Серед нас, у наших сім’ях, однією з речей, яка найбільше болить, є тоді, коли чуємо: «Чи ти мною не хвилюєшся?». Це речення, що ранить і викликає бурю в серці. Воно потрясло також Ісуса. Бо нікому так не залежить на нас, як Йому. В дійсності, як до Нього звернулися, Він спасає Своїх зневірених учнів.

Буря викриває нашу крихкість та залишає відкритими ті фальшиві та поверхневі забезпечення, на яких ми побудували свою програму дій, наші проекти, звички та пріоритети. Вона показує нам, як ми залишили приспаним і покинутим те, що живить, підтримує та дає сили нашому життю та нашим громадам. Буря виставляє нагими всі постанови «запакувати» та забути про все те, що живило душу наших народів; усі ці спроби знеболення через звички, що виглядають «спасенними», які неспроможні посилатись на наше коріння, призивати пам’ять наших літніх людей, позбавляючи, таким чином, імунітету, необхідного для того, аби долати випробування.

Завдяки бурі спав макіяж отих стереотипів, якими ми приховували наші «еґо», завжди перейняті власною зовнішністю; ще раз відкрилася ота благословенна спільна приналежність, якої не можемо позбутися: приналежність братів і сестер.

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?». Господи, Твоє слово цього вечора вражає нас і стосується нас усіх. У цьому нашому світі, який Ти любиш більше від нас, ми на повній швидкості мчалися вперед, почуваючись сильними й здатними на все. Жадібні заробітків, ми дозволили речам поглинути нас, а поспіхові – відволікати. Ми не зупинилися на Твої заклики, не пробудилися перед обличчям війн і несправедливості планетарного масштабу, ми не почули волання бідних, нашої важкохворої планети. Ми, незворушні, прямували вперед, вважаючи, що будемо завжди здоровими в хворому світі. Тепер, коли перебуваємо серед розбурханого моря, благаємо Тебе: «Прокинься, Господи!».

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?». Господи, Ти звертаєшся до нас із закликом, із закликом до віри. Увірувати не так у те, що Ти існуєш, як приходити до Тебе й довіритися Тобі. В цей Великий Піст наново звучить Твій нагальний заклик: «Наверніться», «поверніться до мене всім серцем». Ти закликаєш нас прийняти цей час випробування як час вибору. Це не час Твого суду, але нашого: час обирати, що є цінним, а що проминає, відокремити необхідне від того, що не є таким. Це час перевстановити курс нашого життя в напрямку до Тебе, Господи, й до ближніх. І можемо скерувати свій погляд на численних зразкових супутників, які серед страху відповіли даром свого життя. Це діюча сила Святого Духа вилилася й сформувалася у сміливій і великодушній самопожepтвi. Це життя Святого Духа, здатне вивільнити, належно оцінити та показати, як наші життя підтримувані простими людьми, зазвичай, забутими, що не з’являються в заголовках газет і журналів, ні на великих подіумах останніх шоу, але, без сумніву, пишуть сьогодні вирішальні події нашої історії: лікарями, медбратами й медсестрами, працівниками супермаркетів, прибиральниками, доглядальницями, перевізниками, правоохоронцями, волонтерами, священниками, богопосвяченими особами й багатьма-багатьма іншими, які зрозуміли, що ніхто не спасається наодинці. Перед обличчям стрaждaння, де можна по-справжньому виміряти поступ наших народів, відкриваємо та відчуваємо архиєрейську молитву Ісуса: «щоб усі були одно». Скільки ж то людей кожного дня вправляється в терпеливості та поширює надію, дбаючи про те, щоб сіяти не паніку, а співвідповідальність. Скільки ж то татів, мам, дідусів і бабусь, вчителів показують нашим дітям за допомогою малих щоденних жестів, як долати, як проходити через кризи, пристосовуючи звички, підводячи погляд і спонукаючи до молитви. Скільки ж то людей моляться і заступаються за добро всіх. Молитва й тихе служіння: це наша переможна збpoя.

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?». Початком віри є пізнати, що потребуємо спасіння. Ми не самодостатні, наодинці потонемо: ми потребуємо Господа як давні мореплавці – зір. Запросімо Ісуса до човнів нашого життя. Вручімо Йому наші побоювання, аби Він переміг їх. Як учні, пересвідчимося, що з Ним на борту не потрапимо в корабельну аварію. Бо такою є Божа сила: повернути на добро все те, що трапляється, також і жахливі речі. Він вносить спокій у наші бурі, бо з Богом життя ніколи не вмиpaє.

Господь ставить перед нами виклик і серед нашої бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію, здатні додати стійкості, підтримки й значення тій порі, коли здається, що все зазнає корабельної aвaрiї. Господь пробуджується, аби пробудити й наново оживити нашу пасхальну віру. Ми маємо якір: у Його хресті ми були спасенні. Ми маємо штурвал: у Його хресті ми були викуплені. Маємо надію: в Його хресті ми були оздоровлені та пригорнуті, аби ніщо й ніхто не відокремили нас від Його спасенної любові. Серед ізоляції, в якій страждаємо від нестачі почуттів і зустрічей, досвідчуємо нестачу багатьох речей, ще раз послухаймо звіщення, яке нас спасає: Він воскрес і живе поруч з нами. Зі Свого хреста Господь закликає нас віднайти життя, яке нас чекає, поглянути на тих, які ставлять перед нами вимоги, закликає зміцнити, розпізнати та посилити благодать, що в нас перебуває. Не гасімо блідого вогника, що ніколи не зникає, дозвольмо йому наново розпалити надію.

Обійняти Його хрест означає віднайти мужність обійняти всі суперечності теперішнього часу, покинувши на мить наше стремління до всемогутності й володіння, аби зробити місце для креативності, яку лише Святий Дух здатен викликати. Це означає знайти мужність відкривати простір, в якому всі можуть почуватися покликаними та дозволити на нові форми гостинності, братерства й солідарності. В Його хресті ми були спасенні, щоби прийняти надію та дозволити на те, аби вона посилювала та підтримувала всі заходи та можливі шляхи, що можуть допомогти нам вберегтися та оберігати. Пригорнутися до Господа, щоби пригорнутися до надії: ось сила віри, що визволяє від страху та дає надію.

«Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?». Дорогі браття й сестри, з цього місця, що розповідає про стійку немов скеля віру святого Петра, хочу цього вечора ввірити вас усіх Господеві за заступництвом Богородиці, Здоров’я Свого люду, морської Зорі серед бурі. Нехай же із цієї колонади, що обіймає Рим та ввесь світ, немов утішаючі обійми, зійде на вас Боже благословення. Господи, благослови світ, даруй здоров’я тіла та утіш серця. Ти закликаєш нас не боятися. Але наша віра слабка, Господи, й ми боязкі. Але Ти, Господи, не залиш нас під владою бурі. Ще раз скажи: «Не бійтеся» (Мт 18,5). І ми, разом зі святим Петром, «усяку журбу покладемо на Тебе, бо Ти піклуєшся про нас» (пор. 1 Пт 5,7).

27 березня 2020 року

Папа Франциск

The post Папа Франциск: «Господь ставить перед нами виклик і серед бурі запрошує нас розбудити й оживити солідарність і надію» appeared first on Домогосподарка.

]]>
441
Притча про жінку, яка дуже хвилювалася за свою дитину https://domogospodarka.com.ua/prytcha-pro-zhinku-iaka-duzhe-khvyliuvalasia-za-svoiu-dytynu/ Wed, 25 Mar 2020 13:53:46 +0000 http://domogospodarka.com.ua/?p=429 Чи можна жити у наш час без тривоги? Тривога мучить людину, не дозволяє насолоджуватися життям сповна. Особливо, якщо це тривога за дітей. Притча про жінку, яка дуже хвилювалася за свою дитину, відкриє багатьом інший сенс слів “турбота” і “піклування”. Одного разу до Бога прийшла жінка. Вона була зігнута під вагою величезного мішка, голова нахилена вперед, […]

The post Притча про жінку, яка дуже хвилювалася за свою дитину appeared first on Домогосподарка.

]]>
Чи можна жити у наш час без тривоги? Тривога мучить людину, не дозволяє насолоджуватися життям сповна. Особливо, якщо це тривога за дітей. Притча про жінку, яка дуже хвилювалася за свою дитину, відкриє багатьом інший сенс слів “турбота” і “піклування”.

Одного разу до Бога прийшла жінка. Вона була зігнута під вагою величезного мішка, голова нахилена вперед, а очі з-під лоба дивилися пильно і з тривогою.

– Ти втомилася, жінко? – спитав Господь. – Зніми свою важку ношу, сядь, відпочинь.

– Дякую, але я ненадовго, – відмовилася жінка. – Маю одне прохання, скажу і повертаюся додому. Бо якщо раптом за цей час щось трапиться, то я ніколи собі не пробачу!

– Що ти маєш на увазі? Що не пробачиш?

– Якщо з моєю дитиною станеться щось лихе.. Саме тому я і прийшла до Тебе, Господи. Хочу попросити – спаси і збережи мою дитину!

– Але я ж тільки цим і займаюся, – відповів Господь. – Хіба я дав якийсь привід сумніватися в моїй турботі

– Ні, але.. У цьому житті стільки різних небезпек, поганих подій! А у дитини вік такий – все хочеться спробувати, всюди залізти. Я дуже боюся, що її вона впаде чи заб’ється, і їй буде боляче.

– Що ж, наступного разу вона буде обережніша та уважніша, це її уроки. Саме на власному досвіді людина переконується, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати дитині можливість навчитися?

– Тому що хочу позбавити її від цього болю! – вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити його там, де дитина може впасти.

– Але ж впасти вона може будь-де – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?

– Так… Але ж є таке прислів’я – знав би, де впадеш – солому б підстелив». От я і намагаюся убезпечити своє чадо.

– І ти хочеш, щоб я обклав твою дитину соломою з усіх боків? Добре. Дивився!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо дитини тієї жінки, відгородивши її від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, пробратися крізь солому, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. Зрештою він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я і все миттю затягнуло димом.

– Синку! – закричала жінка. – Синку, я біжу на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь. – Май на увазі: що більше соломи стелять батьки свої дитині, то сильнішим буде бажання прорватися крізь неї. Якщо ж це не вдасться, то вона може і зовсім почати марнувати життя. Адже дитина не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – також.

– Але я не можу цього допустити! – заплакала жінка. – Мій мішок соломи врятує сина!

– Ти думаєш, що це мішок соломки, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, є в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і що тебе тривожить, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася.

– Отже я не повинна піклуватися про сина? – в роздумах наморщила лоб жінка. – І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбати – хоч греблю гати. Це справа матері. Але ось турбуватися ти не повинна – це точно. Адже я теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу. Просто не перешкоджай мені! Але це вже питання віри.

– Знаєш що, Господи? – трохи подумавши, заговорила жінка. – Ти можеш дати мені сірники?

– Зрозуміло. А що ти хочеш робити?

– Спалити свій Мішок Проблем, – посміхнулася жінка. – І навчитися нарешті довіряти Тобі по-справжньому. Падати і підніматися. Помилятися і виправляти помилки. З вдячністю приймати і радість, і біль. І подарувати моєму синові право робити те ж саме.

– Це правильне рішення, – посміхнувся Господь.

– Нехай мої тривоги горять всі вогнем! – шепотіла жінка, дивлячись, як палає, розсипається і стає попелом її солома, її Мішок Проблем. І спина її випрямиласяю, голова піднялася, а погляд став чистим і світлим. – Я вірю, Господи, що все, що відбувається, послано Тобою – для блага нас самих. Тепер я і справді вірю!

The post Притча про жінку, яка дуже хвилювалася за свою дитину appeared first on Домогосподарка.

]]>
429
«У Франції існує гарна легенда. Якось біля бретонських берегів настала страшна буря…» – сестра ОСВВ розповіла актуальну притчу про силу віри та надії https://domogospodarka.com.ua/u-frantsii-isnuie-harna-lehenda-iakos-bilia-bretonskykh-berehiv-nastala-strashna-buria-sestra-osvv-rozpovila-aktualnu-prytchu-pro-sylu-viry-ta-nadii/ Sun, 22 Mar 2020 14:05:39 +0000 http://domogospodarka.com.ua/?p=394 Сестра Ордену Святого Василія Великого Севастіяна Карватська, яка також є Головою комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, опублікувала у своєму Facebook актуальну зворушливу притчу про силу віри та надії. Саме ці чесноти є сьогодні такими важливими у житті кожної людини у сьогоднішні непрості часи. «У Франції існує дуже гарна легенда. Якось біля бретонських берегів […]

The post «У Франції існує гарна легенда. Якось біля бретонських берегів настала страшна буря…» – сестра ОСВВ розповіла актуальну притчу про силу віри та надії appeared first on Домогосподарка.

]]>
Сестра Ордену Святого Василія Великого Севастіяна Карватська, яка також є Головою комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, опублікувала у своєму Facebook актуальну зворушливу притчу про силу віри та надії. Саме ці чесноти є сьогодні такими важливими у житті кожної людини у сьогоднішні непрості часи.

«У Франції існує дуже гарна легенда.

Якось біля бретонських берегів настала страшна буря. Високі хвилі із великою силою відбивалися від скелястих берегів.

У цій страшній порі плив маленький човник по хвилях моря.

У цьому човнику перебували два молоді хлопці і сильно тримали весла в руках.

За всяку ціну бажали дістатися до берега, але проти сили морських хвиль їхні руки були дуже заслабі.

Вони на весь голос благали якогось порятунку.

А коли поміч не приходила, вони поклали весла, обняли один одного зі сльозами на очах і зі щирою молитвою на устах очікували cмepтi.

У цей час на березі моря, під кам’яним хрестом стояла навколішках їхня мати.

Її серце розривалося із великого жaлю, коли споглядала на пoгибeль дітей. Теплі сльoзи падали на холодні бретонські скелі.

Вона ще хоч раз бажала бачити своїх дітей. Приступила ближче до берега, наклонилася над великою пропастю і в цю хвилю одна маленька крапля сльози з материнських очей впала у сердите море.

І сталося чудо.

Коли материнська сльоза торкнулася моря, хвилі втихомирилися, хмари щезли, а в променях ясного сонця мати обняла врятованих дітей»…

«Такою рятівною краплею для нас є Божа любов», – написала сестра Севастіяна Карватська.

The post «У Франції існує гарна легенда. Якось біля бретонських берегів настала страшна буря…» – сестра ОСВВ розповіла актуальну притчу про силу віри та надії appeared first on Домогосподарка.

]]>
394