Ув’язнений окупантами кримчанин Богдан Зіза передав на волю листа. Ним він засвідчує свою проукраїнську позицію, навіть перебуваючи під тиском та наглядом російських наглядачів СІЗО. Слова цього тексту публікуються вперше.

Про це йдеться в ТСН.

Богдану, який облив синьою та жовтою фарбами будівлю мерії Євпаторії на знак протесту проти російської агресії в Україні, висунули звинувачення в тероризмі.

“Привіт, мамо. Я падаю на коліна і прошу пробачення… Мені дуже соромно за своє мовчання. Бачу, скільки болю та нещастя я ним приніс. Я намагаюся виправитися. Моя мама – Україна”. Це копія написаного Богданом листа просто із СІЗО. Ним він засвідчує свою українську позицію, власне за яку його і було затримано у травні цього року.

Загалом це вже другий лист, який Богдан Зіза встиг передати адвокатам із СІЗО за 4 місяці. Цей – про визнання України – виходить першим. Інша — про побиття Бодіна тюремниками. Вони вимагали визнати свій протест злочином. Вони були розлючені на синьо-жовтого хлопчика. На знак протесту проти повномасштабного вторгнення Росії в Україну Богдан Зіза облив фарбою вхідні двері мерії Євпаторії та кинув палаючу суміш, щоб привернути більше уваги.

“Його стаття це вандалізм, він облив фарбою будівлю. У нього не було мети когось калічити чи вбивати, і так сталося – ніхто не покалічений, будівля ціла”, – розповідає сестра Богдана Олександра Баркова.

Але окупаційна влада має іншу думку, каже сестра Богдана. Інкримінують Зізі: вандалізм, дискридитацію війська росії і ще тероризм.

“Його зараз у СІЗО позиціонують як особливо небезпечного злочинця. Адвокат каже, що його хочуть закрити у окрему камеру, де він не матиме доступу навіть до адвоката “, – додає сестра бранця Кремля.

Ні Олександра, ні друзі Богдана, не бачили і не чули його ще від травня. Батьків хлопець не має, жив і ріс з бабусею, та навіть її за весь цей час пустили до нього лише одного разу, на кілька хвилин.

“Він не міг залишити свою літню бабусю, у неї немає нікого крім нього. Відповідно це одна з причин, чому він не хотів їхати з Криму”, – говорить друг Зізи.

Товариш Богдан не назвав свого імені, оскільки він теж українець і засудив дії Росії. Через цю посаду він був змушений піти у 2014 році. За його словами, Богдан не був активним учасником вуличних акцій, але боляче переживав свавілля Росії в Криму.

За звинувачення у тероризмі окупаційна влада Криму може присудити Зізі 15 років ув’язнення. Нині “суди” тривають у закритому режимі. І перспектива того, що Богдан може провести у в’язниці до своїх 42-років лякає сьогодні його родичів менше, ніж те, що його хочуть вивезти з півострова до Росії.

І саме розголос – один зі способів, яким хоч якось можна вимагати, аби до Богдана ставилися краще, і згодом можливо звільнили. Бо очікувати справедливого суду нагоди не випадає. Цю справу ведуть суддя та прокурорка, які у 2014-тому зрадили українській присязі, і працюють тепер на окупанта.

“Коли людині говорять, що про нього пам’ятають, то це не дає йому зламатися морально.Потрібен розголос, і робота на міжнародних майданчиках, аби його справа була на порядку денному міжнародних організацій. Щоб про нього говорили, як про людину, яка здійснює спротив на території півострова і за це страждає”, – пояснює представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева.

The post Потужні слова на підтримку України: ув’язнений окупантами кримчанин зумів передати на волю лист appeared first on Домогосподарка.

Шестирічний Ілля з Маріуполя відповів британському прем’єру на його відкритий лист до  дітей з України, пише ТСН

Маленький житель Маріуполя Ілля Костушевич написав про своє бажання, щоб швидше закінчилася війна, щоб більше не вмирали люди, щоб у всіх дітей у світі не було війни.

І розповів про свою мрію – пограти у футбол у мирному Маріуполі.

Про це повідомив Telegram-канал Pravda Gerashchenko.

“Я передаю привіт усім дітям у Британії, дякую вам за допомогу. Ми переможемо. Міцно обіймаю. Ілля. Шість років”.

Простий лист звичайного українця. Тільки у цієї дитини страшна історія.

Хлопчика врятували волонтери. Зараз він перебуває під опікою  пари з Києва.

“Ніхто не замінить Іллі батьків, але нехай його мрія пограти у футбол у рідному Маріуполі здійсниться!”, – йдеться у повідомленні.

The post “Хочу грати в футбол у себе в Маріуполі”: шестирічний Ілля відповів британському прем’єру на відкритий лист до українських дітей appeared first on Домогосподарка.

У листі Борис Джонсон написав, що діти України повинні пишатися своєю державою, батьками, сім’ями та воїнами, які захищають батьківщину від російських загарбників. Британський прем’єр вкотре сказав, що увесь цивілізований світ підтримує Україну у боротьбі з російською диктатурою й агресією.

Про це повідомляє GB News, інформує ТСН

“Багато хто з вас бачила або пережила те, свідком чого не повинна бути жодна дитина. Проте щодня українські діти вчать усіх нас тому, що означає бути сильним і гідним, високо тримати голову навіть у найважчі часи. Я не можу придумати кращого прикладу для наслідування для дітей та дорослих у всьому світі. Наша молодь малює ваш прапор у своїх класах і виготовляє синьо-жовті браслети на підтримку вашої країни”, – зазначив прем’єр Великої Британії.

Прем’єр-міністр Джонсон повідомив, що йому “дуже сумно” бачити молодих людей, які відсутні на вулицях і парках столиці, коли він відвідав Київ минулого місяця, додавши: “Я не можу уявити, яким важким був для вас цей рік”.

Але прем’єр-міністр Британії сказав, що діти мають пам’ятати про дві речі: вони повинні бути “безмірно гордими” і у них є “мільйони” друзів у всьому світі. Джонсон наголосив, що вірить у перемогу України у війні проти російських окупантів та швидке повернення до нормального життя.

“Я вірю, як і ваш президент, що Україна виграє цю війну. Я всім серцем сподіваюся, що незабаром ви зможете повернутися до своїх домівок, до своїх шкіл, до своїх родин. І що б не сталося, скільки б часу це не зайняло, ми у Великій Британії ніколи вас не забудемо і завжди будемо пишатися тим, що можемо називати вас своїми друзями”, – написав прем’єр.

The post “Пишаємося, що можемо називати вас своїми друзями”: Джонсон написав щемливого листа дітям з України appeared first on Домогосподарка.

Щемливий пост Ольга поширила на особистій Facebook-сторінці. “Я – вдова. Але я дружина Героя, який загинув у визвольній війні, захищаючи свою землю і свій народ. Я пишаюся своїм коханим і тим, що ніколи не вагався перед виконанням завдань”, – почала вона, пише Обозреватель

Дівчина  повідомила, що вона була одружена з вірним і хоробрим бійцем. Він залишився в Україні тоді, коли на наші землі прийшли окупанти, і стали вбивати та ґвалтувати наш народ.

“У мене забрали мою “фортецю”, моє щастя, любов і спокій. Шматок проклятого заліза зупинив улюблене серце. Він завжди казав: “Воно б’ється тільки для тебе”.

Але якийсь смердючий обіср*ний виродок забрав усі наші мрії та наше щасливе життя… І як би не було важко зараз, тепер я житиму за двох. І в мене тепер удвічі більше сили! – написала українка.

The post “Я – вдова, але я дружина Героя!” Молода українка написала зворушливе звернення після загибелі чоловіка-військового appeared first on Домогосподарка.

Його опублікували в Telegram-каналі журналу “Искусство кино”, пише інтернет-видання “Гордон”

“У нас заборонено вживати слово “війна”. Слово “мир” у нас вживати можна. Світ України руйнується. Світ незалежної суверенної держави наразі під обстрілами. Світ Росії руйнується. Той світ, який уже настав у нашій країні і ще настане у найближчому та віддаленому майбутньому, – це світ ізоляції, світ економічної, культурної, гуманітарної катастрофи. Катастрофи і для тих, хто “не згоден”, і для тих, хто підтримує “воєнну спецоперацію”. Ми, сценаристи РФ, закликаємо заради нашого спільного миру припинити воєнні дії та знайти слова для діалогу й переговорів”, – ідеться в листі.

Його підписали Роман Кантор, Пауліна Андрєєва, Наталія Мещанінова, Любов Мульменко, Анастасія Пальчикова, Анна Пармас, Олександр Талал, Петро Тодоровський, Олексій Смирнов, Олексій Чупов, Наталія Меркулова, Кирило Соколов.

The post “Світ Росії руйнується”. Російські сценаристи написали відкритий лист appeared first on Домогосподарка.

Дівчинка Саша Матвієнко подорослішала і написала листа королеві Великобританії, в якому просить сказати президенту РФ Володимиру Путіну, щоб він забрав свої танки і своїх солдат з української держави.

Про це повідомляє Кропивницька міська рада, пише Варта

«Ваша Величносте! Я, Саша Матвієнко, з українського міста Кропивницького. Мені 10 років, 7 з яких я живу без тата. Він був військовим, його вбили на війні на Донбасі. Мені дуже сумно, що ми тепер тільки вдвох із мамою. Зараз Росія знову лякає мою країну великою війною, а війна – це коли гинуть тата і багато, багато мирних людей. Я Вас дуже прошу, скажіть Путіну, щоб він забрав свої танки і своїх солдат від нашої землі. Я бачила на фото, що у вас маленькі правнуки. Вони щасливі, бо мають тата і маму. Я бажаю Вам миру і бути здоровою. Дуже вірю, що Ви поважна пані –  Королева Великої Британії, прочитаєте мого листа і попросите російського Путіна не вбивати українських людей», – написала у листі до Єлизавети II донька загиблого Героя.

Листа вони писали разом з мамою Іриною, з перекладом допомогла Сашина репетиторка з англійської мови.

«Ми з донькою подумали, а чим ми можемо допомогти? Наш тато зробив все, що від нього залежало, його з нами немає, але це не означає, що ми маємо сидіти склавши руки у такий важкий для України час. Можливо, ця поважна пані, прочитавши наше послання, перейметься нашим болем й долею України і зробить бодай спробу вплинути на нашого північного сусіда і стримати його агресію», – зазначила Ірина Матвієнко.

The post Донька загиблого Героя написала лист Королеві Великобританії, щоб Путін забрав солдат з України appeared first on Домогосподарка.

Піднімаємося на п’ятий поверх пологового будинку… пологове відділення… свята святих… ще ні разу тут не сткпала нога звичайного чоловіка!!! Нам виділяють окрему палату … Розташовуємося … чую в сусідніх палатах бідні породілі стогнуть… кричать… плачуть… дряпають стіни … і до мене доходить КУДИ Я ПОТРАПИВ І ЩО ЗАРАЗ БУДЕ!!!

У протистоянні страху і розуму переагає кохання до дружини. Перейми слабі, нас починають “проколювати” … не буду описувати процес перебігу перейм ….. але МЕНІ НІКОЛИ НЕ БУЛО ТАК ВАЖКО!!!
Поставили крапельницю…. було щось не так з голкою… виходжу в коридор… і кричу на весь поверх … “СЕСТРоооооооо”… породілі притихли … але потім у двох почалися швидкі пологи (мені навіть подякували). З п’ятої години ранку, до першої години дня … ні в туалет сходити, ні покурити, постійно з дружиною… масажую їй крижі…
Вона говорить лікарям, що треба ТЕРМІНОВО народити…. бо о шостій вечора мають доставити холодильник … До 1 години дня я без сил, мов після розвантаження ешелону брудних памперсів. Коли ми з дружиною переходили з палати на пологовий стіл …. я хотів кудись зникнути … знепритомніти…

Але свідомість мене не хотіла полишати! Потуги!!! О БОЖЕ НЕВЖЕ ТАКЕ МОЖЕ БУТИ??? Тужусь разом з дружиною … На щоках тріщать артерії, очі червоні (ще трохи, і я “народив би” разом з нею)… ось тільки плід моїх пологів був би сюрпризом для всіх присутніх) … нелюдський крик останньої потуги…

Тиша (минуло декілька хвилин, але мені здавалося, що все йде годинами, я відчуваю як ворушиться і сивіє волосся на голові )… наше маленько диво своїм прекрасним криком повідомило на весь світ, що вона з’явилася на світ … вона готова до життя.. і наплювати їй на всіх, крім мами і тата. Мені кажуть, що у нас дівчинка … я сою і плачу не приховуючи сліз … всі хто був в “пологовому” з повагою дивляться на мене … Вітають… а я стою… розмазую соплі і плачу…

Дорогі жінки
ДЯКУЮ ВАМ… !!!

The post Лист чоловіка, який побував на пологах дружини… appeared first on Домогосподарка.

Моя найкраща дівчинко, коли ти помітиш, що я старію, прошу тільки одне –  будь терпляча і спробуй зрозуміти, через що доводиться проходити кожній жінці.

Коли я в розмові буду повторювати щось по декілька разів, не перебивай мене, щоб промовити: “Ти вже казала це декілька хвилин тому”. Просто вислухай мене, будь ласка. Згадай часи, коли ти була зовсім маленькою, і я читала тобі одну і ту ж казку кожного вечора, поки ти не заснеш.

Коли ти побачиш мою неосвіченість щодо сучасних технологій, дай мені певний період часу, щоб опанувати їх, і не дивись на мене так… Пригадай, моя люба, як я з терпінням вчила тебе простих речей: користуватися столовими приборами, одягатися, розчісувати волосся…Коли ти помітиш, що я старію, прошу тільки одне, будь ласка, будь терпляча і спробуй зрозуміти, через що я проходжу.

Якщо я почну втрачати суть розмови, дай мені час, щоб пригадати, і якщо мені це не вдасться, не нервуй і не показуй нетерпіння. Просто знай, що найголовніше для мене – це бути з тобою поруч.

Коли мої старі, втомлені ноги не дозволять мені пересуватися так само швидко, як раніше, подай мені свою руку. Пригадай, що я завжди підтримувала тебе, коли ти робила перші свої кроки. І коли цей день настане, не сумуй… просто будь біля мене і стався до всього з розумінням, поки я не доберуся до кінця свого життя.

Я завжди буду цінувати той час і ті моменти, які ми провели разом. Я кожного дня дарувала тобі посмішку і любов, а зараз я просто хочу сказати, що я тебе люблю.

The post До сліз: Найкращий лист матері до доньки про старіння appeared first on Домогосподарка.