У СРСР моди майже не існувало. Жінки носили сірі і звичайні сукні, шили комплект одягу на сезон, а буденний образ нагадував робу.
Всі трендові європейські тенденції не оприлюднювали або доходили до радянських магазинів із запізненням – якщо взагалі доходили і доходили далі Москви, Пітера і столиць союзних республік.
Дефіцит і заборони
Комуністична влада думала, що жінка повинна виглядати скромно. Одяг звичайної радянської робітниці повинен бути комфортним, не ставати на заваді роботі й буденним справам. Дівчина мала бути уособленням образу трудівниці і не відволікати чоловіків від будівництва комунізму своєю красою.
Першими модні західні тенденції почали брати і відтворювати на собі студенти вже у 50-х. Модниць ловили патрулі та заставляли змінювати мініспідниці та вбрання з декольте. Було заборонено малювати нігті і проколювати пірсинг. Жінок у сукнях вище коліна інколи сварили на роботі і навіть казали, що звільнять. У Союзі шили білизну стандартної моделі: закритий бюст і панталони. Якщо з-під сорочки десь було помітно лямку, дівчина в секунді ставала вульгарною.
Святковий одяг
Усі ошатні сукні в СРСР шили самостійно або на замовлення і носили лише на найважливіші події в житті. Щоб пошити образ “на вихід”, треба було придбати викрійку в газеті. Популярний, модний журнал Burda був у дефіциті і ціна його була задто високою, тому дівчата малювали ескіз через копірку.
Усі імпортні шовкові, бархатисті та мереживні тканини були у дефіциті. Жінки прагнули знайти родичів чи знайомих, які їздять за кордон, щоб якимось чином отримати омріяний матеріал. Тканину з викрійкою передавали в ательє, але в багатьох машинка була вдома і вбрання шили самостійно.
Ікони стилю
Радянські жінки хотіли бути схожими на героїнь фільмів і серіалів. Зачасту модні образибрали в телеведучих новин. Зірка Людмина Гурченко, балерина Майя Плісецька та акторка Барбара Брильська просто таки були втіленням модних трендів в СРСР.
Радянський мейк-ап
Лак для волосся чи помаду було тяжко відшукати, тому якщо комусь це і вдавалося, то вона ловила на собі чимало заздрісних поглядів. Рівний тон обличчя робили тональним кремом “Балет”. Він лягав на шкіру густим шаром, утворюючи ефект маски.
Підкреслити виразність погляду допомагала туш, яка швидко висихала. У баночку плювали і знову повертали туш до життя. Губну помаду, яка вже майже закінчувалася, збирали до останньої краплі у тюбику сірником або пальцями. Радянські жінки мали в запасі розсипчасту пудру з тальку.
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
