Ішов якось по дорозі старий і навчений життям чоловік. Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги. 

Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку поклажу. Одного погляду на цього чоловіка було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки йому важко.

Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpаждань? – запитав зустрічного старий.

Я стpаждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний.

Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти стpаждання заради благополуччя моїх дітей.

Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник.

Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік.

Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець.

Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя. Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!

The post Наймудріша притча про щастя. Варто прочитати, щоб змінитися назавжди appeared first on Домогосподарка.

Одна людина привселюдно ображала мудреця: – Ти безбожник! Злодій! Ти п’яниця, але мудра людина лише посміхалася у відповідь.
За цим спостерігав гарно вбраний юнак і запитав : Як ти можеш терпіти ці образи? Невже тобі не образливо?
Мудрець сказав молодому юнаку: – Якщо ти хочеш дізнатися мій секрет, тобі доведеться піти зі мною.
Мудра людина зайшла до запорошеної комори, запалила свічку, і порившись в скрині , знайшла порваний, брудний і старий халат, кинула його юнакові і промовила: – Примір, це тобі до пари. Юнак подивився на нього і розгнівався: – Навіщо мені надягати на себе ці брудні обноски? Якщо ти не бачиш, то я одягнений у пристойний і добротний одяг. Ти напевно втратив розум! Кинув порваний халат назад. – зверни увагу, – сказав мудрець, – ти чомусь не захотів приміряти старе лахміття. Так і я не став приміряти до себе ті погані слова, якими намагалася зачепити мене та людина. Чи будеш ти ображатися, якщо зрозумієш всередині себе дуже грунтовно і твердо, що образи – це лахміття, які кидають в тебе з чужого плеча люди. Ніхто не забороняє приміряти будь-чиї образи і навіть носити їх, якщо у тебе не виявиться свого одягу.

The post Притча про те, як не ображатися на образи appeared first on Домогосподарка.

Один шотландський фермер, повертаючись додому, проходив повз болотисту місцевість. Як раптом він почув голос, який кричав про допомогу. Фермер кинувся на поміч і побачив дитину, яку засмоктувала в свою страшну безодню трясовина.

Хлопець сам намагався вибратися з пастки, але його рухи прирікали його на швидку загибель. Хлопчик кричав від відчаю і страху.

Чоловік швидко зрубав товсту гілку, обережно підійшов і простягнув рятівну палицю тонучому. Хлопчик виліз на безпечне місце. Він довго тремтів, заливався сльозами, але мети було досягнуто – хлопчик був врятований!

– Підемо до мене додому, – запропонував йому фермер. – Тобі треба заспокоїтися, висохнути і зігрітися.

– Ні-ні, – хлопчик похитав головою, – мене тато чекає. Він дуже хвилюється, напевно.

З вдячністю в очах хлопчик подивився в очі своєму рятівникові і втік…

Зранку фермер побачив, що до його будинку під’їхала розкішна карета, запряжена гарними породистими кіньми. З неї вийшов ошатно вбраний джентельмен  і запитався:

– Це ви вчора врятували життя моєму синові?

– Так, я, – відповів фермер.

– Скільки я вам винен?

– Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні, тому що я вчинив так, як повинна була вчинити хороша людина.

– Ні, я не можу залишити цю справу просто так, тому що мій син  – це найдорожче, що є в моєму житті. Назвіть будь-яку суму, – наполягав батько хлопчика.

– Я більше не хочу зачіпати цю тему. До побачення, – чоловік повернувся, щоб піти. І тут на поріг прибіг його син.

– Це ваш син? – запитав ошатний джентельмен.

– Так, – з гордістю відповів фермер, гладячи малого по голівці.

– Пропоную зробити таким чином. Я оплачу освіту вашого сина у Лондоні. Якщо він так само вихований, як і його батько, то ніхто з нас не буде шкодувати про таке рішення.

Минуло декілька років. Син фермера закінчив школу, потім – медичний університет і незабаром його ім’я стало всесвітньо відомим, як ім’я людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг.

Перед війною в одну з найдорожчих лондонських лікарень привезли сина того самого ошатного джентельмена з запаленням легень важкої форми. Як ви думаєте, що врятувало його життя на цей раз? – Згідно з легендою, це був пеніцилін, відкритий Олександром Флеммінгом.

Ім’я багатого джентльмена, який дав освіту Флеммінгу, – Рендольф Черчілль. А його сина звали Вінстон Черчілль, який згодом став прем’єр-міністром Англії.

Вінстон Черчілль якось сказав: «Те, що ти зробив, до тебе ж і повернеться».

The post Те, що ти зробив, до тебе ж і повернеться – мудра притча, яка допоможе в житті appeared first on Домогосподарка.

Моя найкраща дівчинко, коли ти помітиш, що я старію, прошу тільки одне –  будь терпляча і спробуй зрозуміти, через що доводиться проходити кожній жінці.

Коли я в розмові буду повторювати щось по декілька разів, не перебивай мене, щоб промовити: “Ти вже казала це декілька хвилин тому”. Просто вислухай мене, будь ласка. Згадай часи, коли ти була зовсім маленькою, і я читала тобі одну і ту ж казку кожного вечора, поки ти не заснеш.

Коли ти побачиш мою неосвіченість щодо сучасних технологій, дай мені певний період часу, щоб опанувати їх, і не дивись на мене так… Пригадай, моя люба, як я з терпінням вчила тебе простих речей: користуватися столовими приборами, одягатися, розчісувати волосся…Коли ти помітиш, що я старію, прошу тільки одне, будь ласка, будь терпляча і спробуй зрозуміти, через що я проходжу.

Якщо я почну втрачати суть розмови, дай мені час, щоб пригадати, і якщо мені це не вдасться, не нервуй і не показуй нетерпіння. Просто знай, що найголовніше для мене – це бути з тобою поруч.

Коли мої старі, втомлені ноги не дозволять мені пересуватися так само швидко, як раніше, подай мені свою руку. Пригадай, що я завжди підтримувала тебе, коли ти робила перші свої кроки. І коли цей день настане, не сумуй… просто будь біля мене і стався до всього з розумінням, поки я не доберуся до кінця свого життя.

Я завжди буду цінувати той час і ті моменти, які ми провели разом. Я кожного дня дарувала тобі посмішку і любов, а зараз я просто хочу сказати, що я тебе люблю.

The post До сліз: Найкращий лист матері до доньки про старіння appeared first on Домогосподарка.

Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».

– Чудовий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?

– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».

Човен почав кружляти на одному місці.

– Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани … Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

– Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.
– Ось і зробив напис на веслах, – продовжував човняр, – щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.

А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки поблизу церкви:

– Дивись! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.

The post “Думай і роби”. Ви прочитаєте цю притчу за хвилину, а запам’ятаєте на все життя appeared first on Домогосподарка.

Ішов якось по запиленій дорозі старий і навчений життям чоловік.

Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги.

Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку ношу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки їй важко.

– Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpaждань? – запитав зустрічного старий.

– Я стpaждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний.

– Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей.

– Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник.

– Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік.

– Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець.

– Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя.
Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!

Запам’ятайте цю мудрість!

Поділіться цією мудрою притчею зі своїми друзями, можливо комусь із них вона допоможе змінити життя!

The post Мудра притча про те, як навчитися бути щасливим appeared first on Домогосподарка.

The post Моя бабуся казала … Не дозволяйте своїм сковорідкам сяяти яскравіше за тебе! appeared first on Домогосподарка.

Причому Він може з’явитися в будь-якому образі: мокрого кошеняти, старого дідуся чи жебрачки. А наша доля складеться залежно від того, як ми поведемо себе в мить такої зустрічі… А ще є така притча.

Жив-був на світі чоловік, і було у нього три мрії: мати хорошу роботу з високим заробітком, одружитися з красивою доброю дівчиною та стати відомим усьому світу.

Протягом життя з ним траплялося чимало історій, але ми розповімо вам про три з них.

Зимового холодного ранку юнак поспішав на співбесіду до відомої компанії. До зустрічі залишалося п’ять хвилин, а йому ще треба було пробігти квартал. Раптом просто перед ним послизнувся і впав незнайомий літній чоловік. Наш герой поглянув на нього бігцем, подумав, що то п’яний і, не подавши руки, побіг далі. На щастя, він устиг на співбесіду вчасно. На жаль, на роботу мрії тоді його так і не взяли.

Літнього теплого вечора чоловік прогулювався містом. Помітивши кілька вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захопливою.

Після закінчення вистави почулися оплески і люди почали розходитися. Наш знайомий теж уже обернувся щоб іти, але хтось несміливо торкнувся його плеча. Це була головна героїня п’єси — старенька клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але молодий чоловік навіть не захотів вести бесіду зі старою та, гидливо відвернувшись, пішов додому.

Одного осіннього дощового вечора чоловік поспішав додому з дня народження свого знайомого. День видався важким, і він мріяв скоріше прийняти ванну та заснути в теплій м’якій постелі. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лавочці біля будинку нашого героя. Вона була одна, без парасольки.

Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього по допомогу. В її родині сталося щось жa[ливе, тому їй конче потрібно було поговорити з кимось. Чоловік задумався, але перед його внутрішнім поглядом постали ванна та ліжко; він пробурмотів, що зайнятий, і поспішив до під’їзду.

Наш герой прожив цілком звичне, нещасливе життя, а потім пoмeр.

Потрапивши на небеса, він зустрів свого Ангела-хранителя.

— Ти знаєш, я прожив зовсім нещасливе, майже нікчемне життя. У мене були три мрії, але жодна з них не збулася. Як шкода

— Хм … Друже мій, я зробив усе, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього тобі потрібно було всього лише раз подати руку, відкрити очі та зігріти серце.

— Про що ти?

– Пам’ятаєш чоловіка, що впав на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину… Той чоловік був генеральним директором фірми, в яку ти так хотів потрапити. На тебе чекала карколомна кар’єра. Все, що від тебе було потрібно тоді, — це подати руку.

Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави підійшла до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. На вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе вимагалося, — це відкрити очі.

А пам’ятаєш жінку, яка плакала біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, вона наскрізь промокла від дощу і сліз… То була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітись у своїй квартирі, вислухав і втішив, вона б написала книжку, в якій розповіла би про цей випадок.

Книжка прославилась би на весь світ, і ти разом із нею, бо на головній сторінці авторка вказала б ім’я того, хто став натхненням цього твору. Все, що від тебе було потрібно тоді, — лише невелика іскра твого серця. Ти був неуважний, мій друже.

Висновок? Прислухайся до світу: він пропонує безліч можливостей. А про допомогу потрібно не тільки вміти просити, а й уміти прийняти

Джерело: Mamka.info

The post Повчальна історія про те, що до кожного з нас один раз у житті приходить Бог appeared first on Домогосподарка.

Коли світило сонце, у старшого сина ніхто не купував парасольки, а коли йшов дощ, у молодшого сина не сохнули тканини. Життя в жінки було сумним і безпросвітним.
Одного дня вона зустріла мудру людину, і вона дала їй пораду. З тих пір, коли світило сонце, вона раділа за молодшого сина, який успішно сушив свої тканини, а коли йшов дощ, вона раділа за старшого сина, в якого усі купували парасольки. І життя налагодилося.
Потрібно вміти бачити в житті хороше.

The post Притча про двох синів appeared first on Домогосподарка.

Природно, друг зауважив переживання дівчини і не міг залишитися байдужим. Він запитав її:
– Як ти думаєш, якби я впав зараз у воду, то обов’язково потонув би?
Дівчина перехилилася через перила і подивилася вниз на бурхливі холодні хвилі.
– Звичайно, ти б потонув! – Сказала вона і здригнулась.
Але моряк заперечив:
– Сумніваюся! Я ще жодного разу в житті не бачив, щоб хтось потонув тільки тому, що опинився у воді. Я потону тільки в тому випадку, якщо залишуся там.
– Подивися, які сильні хвилі… і вода, напевно, крижана! – Сказала дівчина, кутаючись у пальто. – Навіть якщо ти залишишся живий, то точно потрапиш у лікарню з переохолодженням.
– Тільки в тому випадку, якщо пробуду в воді занадто довго, – не вгамовувався її друг.- Я ж моряк! Я багато разів падав у воду, тому я точно знаю, про що говорю. Коли я перший раз впав, то страшенно злякався. Але потім я зрозумів, що мені нічого не загрожує, якщо я швидко виберусь назад. Точно так само йдуть справи і з твоїми проблемами! – ласкаво звернувся він до дівчини. – Замість того, щоб зітхати і мучитися, ти краще подумай, як тобі скоріше з усього цього вибратися!
Найчастіше проблема полягає не в самій проблемі, а в тому, як ми її сприймаємо.

Мирослава Козак

The post Притча про молоду дівчину та друга – моряка appeared first on Домогосподарка.