Президенту Володимиру Зеленському допомагав у вивченні української мовознавець Олександр Авраменко.
“Де тільки не доводилося проводити заняття! І в аеропорту в Борисполі, і в Межигір’ї… У нього – свої гастролі, поїздки, у мене – свої. Зачасту ми зустрічалися в офісі “Кварталу-95″ на Лук’янівці. Два роки він навчався, проте не систематично. П’ять-сім занять – і три місяці або навіть півроку тиша. Потім знову три-чотири – і знов перерва. А для хорошого результату потрібна система. Я радив йому: якщо прочитати книгу, як накачати м’язи, вони самі не з’являться у тебе, треба йти і сумлінно тренуватися – тоді з цього буде толк. Так само і з мовою: треба систематично говорити нею”, – сказав мовознавець.
Навчання відбувалося як неформальне спілкування. Зеленському-учню доводилося тяжко.
“Гарант має схильність до мов, у нього прекрасна пам’ять і бажання вчитися є. Головним нюансом було те, що ніхто в сім’ї, ані в оточенні не говорив українською. В офісі знаходилися люди, які знали мову, та коли ти один українськомовний, а інші 40 спілкуються російською, складно виділятися”, – розповідає Авраменко.
Сьогоднішню українську мову президента Авраменко називає “далекою від ідеалу”: “М’які шиплячі, оце “шшьо” замість “що”, росіянізми, кострубаті граматичні форми…Потрібно ще тренуватися. Але життя так склалося, що він повинен був перейти на українську, необхідність казати промови державною мовою, спілкуватися зі ЗМІ. І говорить він дедалі краще: мовні м’язи тренуються”.
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
