Природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. “Квіти, як і люди – живі, у них є душа!”, – говорила видатна українська художниця Катерина Білокур. Створити колекцією її картин мріяли в Радянському Кремлі, а сьогодні, щоб побачити її полотна, в Україну приїжджають люди з усього світу.
У селі Богданівка Яготинського району Київської області народилася художниця. Тепер будинок, де жила Катерина Білокур, – музей, де зберігаються спогади про відому мисткиню.
Починала свою творчість жінка з клаптика полотна, на якому малювала вуглинкою, та і звісно, були це ще по – дитячому наївні картини
Відсутність 7-річної освіти зруйнувала її намір стати акторкою розчарування і душевний біль. Відчай проник у душу так глибоко, що в листопадову холоднечу вирішила… топитися. На щастя, обійшлося. Перемогло бажання жити і довести всім, що вона здатна на щось більш значуще, ніж поратися на городі!, тому вона почала малювати.
Впізнаваним елементом її творчості є квіти, звичайно Катерина Василівна малювала пейзажі і портрети. Попри те, що картини Білокур експонувалися на численних виставках в СРСР і за кордоном, вона постійно боролася за власне право «малювати чортів», як висловилась одного разу її мати.
Жага отримати художню освіту не покидала Катерину. Дізнавшись з газети, що Київський театральний технікум набирає студентів – вирішила знову ризикнути після того, як її не прийняли в миргородський технікум.
У 1934 році Катя Білокур створює “Берізку” – одну з перших картин, які принесли їй всесвітню популярність. Через рік з’являються “Квіти за тином” – інший прославлений шедевр. Так, за роботою в городі, по дому та в малюванні минають роки…
У червні 1954 року, в Парижі, відбулася ретроспективна виставка Пабло Пікассо до 75-річчя художника. Метр зібрав усі свої ранні роботи, одні з яких заходилися у Москві. Художнику дуже хотілося знову побачити ці творіння і показати їх європейським фахівцям. У Париж привезли тридцять сім полотен із запасників Держмузею образотворчого мистецтва й Ермітажу. Тоді ж для експозиції Міжнародної виставки сучасного мистецтва в Луврі привезли картини сучасних художників СРСР. Серед них і три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле”. Тут їх побачив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б увесь світ заговорити про неї!”.
Мистецтвознавці ставлять Катерину Білокур в один ряд із видатними художниками-примітивістами: Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генералічами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі… Її полотна не перестають вражати, а двері відчинила меморіальна садиба видатної українки і туди вже навідалися відвідувачі майже з 40 країн світу.
Не маючи професійної художньої освіти, Катерина Білокур створювала полотна, якими захоплювалися ключові митці початку минулого століття, зокрема, Пабло Пікассо, зауважує письменниця Оксана Забужко. За її словами, доля Білокур трагічна. «Це – геній, поставлений в умови, що унеможливлювали самореалізацію: вона не мала паспорта, була фактично «прикріплена» до свого колгоспу, до того ж, вона була жінкою – у неї не було шансів», – резюмує Оксана Забужко.
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
