Я, чесно кажучи, ніколи не розуміла виразу «Чужих дітей не буває!». Ще й як бувають. Наприклад, дочка мого чоловіка Арсена від першого шлюбу мені зовсім чужа. Правда, у мене своїх дітей, на жаль, немає, і не буде, але зате у мене є племінниця, вона мені дійсно як рідна донечка.
Моєї сестри рано не стало, і я дівчинку з 12 років ростила сама, тому що тато відмовився. Зараз моя племінниця вже студентка медінституту, ми з нею постійно на зв’язку, як найрідніші люди. Вона хоч і живе зараз в іншому місті, і вчиться там, але душею ми завжди поруч зі мною, я подумки теж з нею завжди.
Мені 47 років. До 44 років я заміж не виходила, просто 8 років жила разом з одним чоловіком і все, потім ми розбіглися. Потім я виховувала племінницю Марину сама, ми з нею жили в моїй однокімнатній квартирі. Вона поїхала на навчання, а у мене в цей час вийшло знайомство з хорошим чоловіком на 17 років старшим за мене. Він давно був розлучений, мав теж однокімнатну квартиру, одружилися ми з ним. Що мені сподобалося – він став про мене турбуватися, якось по-батьківськи, моя душа розтанула. Вічно все на собі тягла, і колишнього співмешканця теж, а тут прямо дівчинкою маленькою себе відчула.
Остап мені відразу чесно зізнався: був одружений, є дочка, і він її любить. З дружиною розлучився через її поганий характер, на жаль, і дочка така ж – з норовом. Доньці на ту пору було 30 років, теж заміжня, є онук, сім’я живе з матір’ю в обласному містечку. Ну й добре, нас же вони не стосуються? Ні! Я чоловіка дійсно люблю і в планах у нас – прожити разом все життя. Бігати один до одного в гості – це нерозумно, вирішили об’єднатися. Розміняли дві свої однокімнатні квартири на одну трикімнатну. Невелику, зате всі кімнати роздільні.
Ось тут-то дочка згадала про батька. Приїхала до нас, одна, без сім’ї, нібито у справах. Відразу помітила, що вона до мене недобре ставитися. Кілька разів говорила з батьком про те, що він зробив це необачно – поміняв квартири, адже простіше б було одну здавати, а в інший жити. Її яке діло?
Остап колись занедужав, сам відновлювався, вона навіть ніс до нього не показала, йому друг допомагав встати на ноги. А тепер вона диктує, що йому треба було робити! Причому вона йому так говорила, ніби мене поруч немає, просто ігноруючи мою присутність. Її батько, коли пішов з сім’ї, сам залишив їм трикімнатну квартиру, і навіть машину дружині, взяв одну тільки валізу. І тепер він не має рації?
Гаразд, приїхала-поїхала. Тільки після цього візиту щось вона щось зацікавилася батьком, як ніколи. Стала йому писати і телефонувати, що, мовляв, набридло їй це містечко, хоче переїхати в наш мегаполіс з сім’єю, взяти кредит, але для цього треба пожити десь, влаштуватися, звикнути. Щось зняти – дорого, але ж є рідний тато з трикімнатною квартирою. Нічого, ми можемо посунутися і на час звільнити пару кімнат.
Остап радий, а я здивована. Я відчуваю людей і відчуваю їх наміри, не для цього його дочка хоче їхати до нас. Якщо вже й з’їм їй дорогий, то і кредит вони точно не потягнуть.
У неї явно свої плани: батько вже не молодий, має недуги, вони зроблять вигляд дбайливих родичів і придумають що завгодно, щоб я пішла з квартири. Звичайно, можна було б і назад розміняти квартири, але ми ж з чоловіком не збираємося розлучатися!
Я свої хвилювання відразу сказала чоловікові, а він лише обурився. А та все засипає його листами і дзвінками. Чоловік каже, нерозумно все це, не дасть зі мною недобре повестися доньці, але після того, як його не стане, хто за мене замовить слово?
Так, я вже думаю – ми справді вчинили необачно, що поміняли свої квартири, але що зроблено, те зроблено. Тепер інша проблема – як хитро зробити, щоб чоловік відмовився від дочкиной ідеї приїхати до нас? Вона мені тут не потрібна, навіть тимчасово! Якби ставилася до мене з повагою, то ласкаво просимо, а то таке враження, що я у неї тата забрала. У мене й племінниця є, вона мені за дочку рідну теж, але я не кличу її жити з нами. Так що ж мені сказати чоловікові, як запобігти приїзд його дочки?
Додавайте "Домогосподарку" у свої джерела Google Новини
