Чому у деяких статуй Стародавнього Єгипту відбиті носи: вчені відкрили таємницю

0
639

Найбільш правдоподібною відповіддю на запитання, чому в багатьох статуй Стародавнього Єгипту немає носів, є іконоборство. Мова йде не про християнський феномен часів Візантії, коли відкидався культ священних зображень, спалювали ікони й переслідували тих, хто їх шанував.

У цьому випадку мова йде про іконоборство в більш розгорнутому сенсі – знищення зображень або скульптур із політичних, релігійних чи естетичних мотивів

Так, стародавні єгиптяни вірили, що в статуї можуть жити бог або померла особа, що перетворилася на божество, завдяки чому такі об’єкти можуть впливати на матеріальний світ, розтлумачує Едвард Блайберг, старший куратор експозиції єгипетського, класичного і давнього близькосхідного мистецтва в Бруклінському музеї (США).

Їхню силу, як тоді стверджувалося, можна було розбурхати за допомогою спеціальних ритуалів або навпаки, “вимкнути”, спеціально нанісши шкоду зображенню.

Причиною таких дій могла бути, до прикладу, помста померлим, або страх розкрадачів гробниць помсти того, чию могилу вони розворушили, а також велику мету “переписати історію” або навіть повністю внести зміни в культуру.

Так, коли батько Тутанхамона Ехнатон (1353-1336 роки до н.е.) забажав, щоб у центрі релігії знаходився бог сонячного диска Атон, він почав знищувати зображення Амона, бога небес і повітря. Коли ж Ехнатон пішов із життя, у Єгипті знову відновилися поклоніння Амону, а храми і пам’ятники Атона й попереднього фараона було знищено.

Єгипетська статуя з відбитим носом у Луврі

Для Стародавнього Єгипту це було буденною справою, поямнює єгиптолог Роберт Рітнер. Статуям могли відбивати вуха, якщо бажали, щоб божество не чуло руйнівників, або відокремлювали голови, щоб із ними “обрубати” всі можливі шляхи для комунікації

Однак найбільш ефективним і швидким способом здійснення бажаного було відбити ніс. “Ніс – джерело дихання, дихання життя, найпростіший спосіб убити внутрішній дух (статуї. – Ред.) – задушити, відбивши ніс”, – пояснює Блайберг.

Однак парадокс у тому, що таке нав’язливе бажання руйнувати зображення тільки доводить їхню важливість для великої цивілізації, кажуть учені.

 

Comments

comments